Усім нам відомо, що невід’ємну роль у житті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відіграє студентське самоврядування. Воно представляє собою виховний механізм, заснований на принципах волевиявлення та усвідомленні студентами необхідності самовдосконалення, розвитку соціальних навичок, креативного мислення та, найголовніше, відповідальності.
Навчаючись протягом чотирьох років на факультеті іноземних мов та п’яти років на заочному відділенні філологічного факультету, я набула безцінного досвіду не лише у сфері науки, але й в області міжособистісних комунікацій. А згодом з валізою корисних знань переїхала до Праги, аби порівняти вітчизняне студентське життя із закордонним.
Студрада найстарішого університету Чеської Республіки – Карлового університету – те, що не омине увагу жодного іноземного студента з перших днів навчання. Відносно молода, але надзвичайно насичена історія створення та розвитку студентської профспілки – те, що може надихнути активістів з різних ЗВО, тому Мартін Лундак, нинішній голова карлінської студентської ради, охоче погодився розповісти про власний досвід та про те, як саме працює та розвивається студентське самоврядування цього покоління.
- Як нам відомо, свою посаду голови студради філософського факультету Ви зайняли у віці дев’ятнадцяти років. Що посприяло прийняттю такого рішення?
- Мене на це надихнули випускниці філологічного факультету, Анічка Гартігова та Тереза Шнєллерова. Я був з ними знайомий ще перед тим, як переїхати до Праги з рідного Усті-над-Лабем, і вони мені сказали балотуватися в кандидати на голову студради та розповіли, як тут усе влаштовано. Я балотувався під час загальних виборів, які в нас проводяться регулярно через місяць-два після початку зимового семестру. Я заздалегідь знав, що громадська участь у житті університету є частиною навчального процесу. Те, що мене обрали, було зумовлено також тим, що не було великої кількості кандидатів на членство в раді, бо було дуже важко перевершити мого попередника, Патріка Ейхлера.
- Чи змінилося сприйняття устрою університету після того, як Вас обрали головою студентського самоврядування?
- Авжеж. Спочатку, ще до того, як я став частиною студради, мені було відомо про проблеми лише на моєму факультеті, бо я знаходився у вирі подій. Згодом, коли в мене з’явилися знайомтсва зі студентами інших напрямків, я побачив більш широку та реальну картину подій. Певне, через те, що перші два роки навчання я провів “по той бік”, мені було більш-менш зрозуміло, що саме я мусив робити з повноваженнями, які мені надали.
- Як Ви ставитеся до революційної історії заснування карлінської студради? А саме до того, що вона виникла завдяки Соціалістичній молодіжній спілці, страйковому комітету, організованому студентами під час Оксамитової революції?
- Коли я вступив до студради, я цього не знав. Потім я дізнався про цю історію через святкування на честь Яна Палаха та Оксамитової революції (прим.: Ян Палах – студент філософського факультету Карлового університету, який у 1969-му році вчинив самоспалення на знак протесту проти окупації Чехословаччини військами Радянського Союзу; Оксамитова революція – серія мирних протестів у Чехословаччині проти комуністичного режиму, яка сталася в листопаді-грудні 1989-го року), яку рада традиційно організовує. Я наче відчував дух історії позаду себе, досі відчуваю, наче мурашки тілом пробігають, коли думаю про відносно нещодавні події, які дозволили мені бути там, де я знаходжусь наразі.
- Вважається, що кінець 1990-х був відносно “мертвим” періодом з точки зору здатності студради зарадити чомусь або ж стрімко розвиватися, однак наразі її активніть зросла, чи не так?
- Саме так я і вважаю. Хоча я став головою в той час, коли легенди студради вже, на жаль, не були її частиною, я вважаю, що такий стрімкий розвиток в роботі профспілок – це не моя заслуга, я лише прийшов та продовжив розвивати старі ідеї і шукати нові напрямки.
- Чи можете Ви згадати якісь проекти, які Ви вважаєте особливими?
- Ми завжди фінансово підтримували проекти три рази на рік (березень, вересень, грудень чи січень), це було завжди від 25-ти до 30-ти тисяч крон (прим.: приблизно 28-34 тисячі гривень). Це часто були спеціальні проекти. Наприклад, з нагоди виставки ми придбали рами для коридору між входом у будівлю та місцевим буфетом. Ми підтримали кілька номерів журналів, які освітлюють проблеми та діяльність чеських ЗВО тощо.
- Чи можете Ви визначити якісь основні сфери, у яких, на Вашу думку, повинна розвиватися та діяти студрада?
- Коли Патрік Ейхлер був головою, Якуб Бахтік і Міхаела Бенешова створили документальний фільм “Що таке студентська рада”. Вони визначили три сфери її діяльності. По-перше, рада представляє студентів факультетів, якщо виникають якісь проблеми в рамках навчальної діяльності. По-друге, студрада заохочує студентів до культурної діяльності. По-третє, вона представляє студентів поза межами університету.
- Чи можете Ви навести більш детальні приклади за цими пунктами? Почнемо зі студради як студентського представника філософського факультету в Карловому університеті.
- Наприклад, якщо ви боїтесь мати справу зі своїм віце-деканом, ми спілкуватимеся з ним за вас. Або, якщо ми компетентні в тому чи іншому питанні, ми можемо допомогти вам самостійно. Система студентського самоуправління тут влаштована таким чином, що у членів студради є неабиякий вплив на керівництво факультетів та університету. Уся справа в демократичних відносинах, заснованих на тому, що керівництво розуміє: так само, як студенти не можуть існувати без університету, університет не може існувати без студентів. Колись існував Інститут слов’янських та східноєвропейських досліджень, у якому за акредитацією студентам доводилося фізично проводити сорок годин на тиждень на факультеті. Ця проблема була вирішена моїм попередником, але, якби вона виникла наразі, ми б також зробили все можливе заради її вирішення. Як приклад можу вести регулярний контроль за своєчасним та повним опублікуванням розкладів, Ми також маємо електронну базу даних, яку студрада використовує для інформування про свою діяльність.
- А як щодо культури?
- Мова йде про так звані “клуби”. Наприклад, наш кіноклуб. Або ж, завдяки співпраці з Чеською філармонією нам вдалося створити музичний клуб, де за 50 крон (прим.: 55 гривень) ми пропонуємо студентам можливість ходити на концерти починаючих і не тільки музикантів. За тим же принципом був створений театральний клуб: ми надаємо дешеві квитки в ті празькі театри, які були готові їх нам подарувати. Також було проведено ряд виставок у центральному холі, найчастіше це виставки фотографій чи картин. Як на мене, таким чином ми не лише підтримуємо потенціал молодих митців, але й заохочуємо нових людей до мистецтва. Скажімо, була в нас студентка, яка з дитинства мріяла стати акторкою і після декількох театральних вистав вирішила записатися на курси театрального мистецтва. Восени, коли життя не стояло на місці через епідеміологічну ситуацію, я на власні очі спостерігав її маленький дебют. Я дуже пишався тим, що бачив це, бо почував себе причетним до цього, хоч і малою мірою.
- Мартіне, Ви провели в студраді вже декілька років. Я теж маю досвід активістки студентського самоуправління, хоча й ніколи не займала таких високих посад. Тим не менш, я бачила багато студентів, які надавали перевагу студентській діяльності перед власне навчанням. Як Ви до цього ставитесь, чи спостерігали Ви подібну тенденцію тут, у Карловому університеті?
- Метою роботи студентської ради є вивчення методу громадської участі. Ось чому так важлива наявність самоврядування, академічних сенатів, студентських об’єднань. Коли молода людина має можливість брати участь у їхній роботі, вона вчиться працювати разом з іншими людьми. Коли в неї є можливість мати справу з якоюсь формою влади, яка має повноваження, наприклад, деканом, вона не тільки набуває демократичних навичок, але потім більше не страждає від надмірної поваги до посади, написаної на дверях кабінету. Коли ви керуєте колективною організацією, вам доведеться делегувати роботу. Це досвід, який неможливо отримати під час виконання лабораторних робіт або з лекцій з англійської літератури. Звісно ж я знаю студентів, які вважали, що достатньо забронювати собі місце в академічному сенаті й це вирішить решту проблем. Як на мене, це наче приєднатися до збойних сил після війни. Навчання зокрема в нашому університеті не діє за принципом сегрегації. Якщо студент – помічник студдекана, який не склав три іспити, він не зможе надовго затриматися на своїй посаді, і з цим йому ніхто допомагати не буде.
- Гадаєте, в усіх університетах це влаштовано за таким принципом?
- Як на мене, справа в менталітеті народу в цілому. У нас так прийнято, що, якщо людина береться за якусь справу, вона це робить з усвідомленням того, які ще відповідальності в неї є і як добре вона може поєднувати одне з іншим. У нас є багато студентів-іноземців, які були більш зацікавлені в студентському житті, ніж в академічній успішності, але вони швидко зрозуміли, що одне не виключає інше. Вибір завжди за ними – або вони докладають більше зусиль, або обирають лише навчання.
- Якщо подивитись на пройдений Вами шлях сьогодні, чи вважаєте Ви, що досвід голови студради якось допоміг Вам в інших аспектах життя?
- Безумовно, як я вже зазначив раніше, я навчився демократії, якою вона повинна бути. А також готовності, навіть необхідністі виступати на публіці, що я сьогодні роблю в газетах або в Демократичній академії Масарика – усе це почалося саме зі студради. Я гадаю, мені ще не зустрічалася активно залучена до студентського життя людина, у якої не було б досвіду в громадскій діяльності поза університетом. Зазвичай такі люди залучаються до всіх можливих тренінгів, конференцій, набувають навичок, які дуже часто не пов’язані зі сферою їхнього навчання. Повертаючись до питання про вибір між студрадою чи наукою, я вважаю, що при правильному підході участь у студентських самоуправліннях навпаки допомагає в освіті. Наприклад, Ви дуже розумний фізик, який ледь не кожного дня вигадує нові, дійсно дієві проекти або експерименти, але Ви не вмієте представити себе та свою роботу. Робота в студраді допомагає набути навичок соціалізації, тімбілдінгу та вчить відстоювати свою думку. Ясна річ, що приклад дуже умовний і багато в чому це залежить власне від людини, але подібний досвід ніколи не буває зайвим. Це наче допоміжні можливості в комп’ютерних грах: можна і без них, але з ними вірогідніша перемога.
- На чому, на вашу думку, студентській раді слід зосередити увагу в майбутньому? Чи відповідає це трьом згаданим напрямкам?
- Урегулювання суперечок між студентами та викладачами, надання студентам бонусів у сфері театрів чи концертів, зовнішнє представництво – все це, безумовно, стосується цілей роботи студради. Що б я змінив, так це те, що наразі членом ради може вважатися кожен студент Карлового університету. Як на мене, це через те, що керівництву важлива кількість представників, з чим я особисто не згоден і над чим я намагаюся працювати, поки маю таку можливість. Як на мене, студентська рада повинна прагнути до створення загальнонаціональної студентської організації з обов’язковим членством. Це підвисить рівень відповідальності її членів на сприятиме тому, що студенти матимуть реальний вплив на політичну сферу та можливість відстоювати студентські інтереси на більш серйозному й, відповідно, дієвому рівні.
Інтерв’ю підготувала студентка групи ЛЖ-51 Ахромєєва Марія.