Режисер, який з 2008 року працював у потужних кінокомпаніях «Sonypictures», «Comedy Club Production», «КАРО-ПРОДАКШН», «Good Story media» тощо та чиє ім’я пов’язане з відомими проєктами (на кшталт серіалів «Ольга», «Наліт», «Універ», кінофільмів «Піаніст», «П’ять з П’яти») та гумористичними сімейними відео – Костянтин Шатов – поділився своєю історією життя й розповів детальніше про одну з найцікавіших професій.
Спочатку розкажіть, будь ласка, трішки про себе.
Народився і виріс у Старому Осколі. Ще зі школи хотів знімати кіно. Але, живучи в місті, де всі працюють на заводі, перспективи себе реалізувати були мінімальні. Тоді до 18 років вирішив, що пора їхати в Москву. Узявши з собою 3500 рублів, зібравши легку сумку, поїхав підкорювати столицю… Гроші закінчилися за першу добу, в результаті я залишився просто на вулиці. Походивши голодним по вулицях пару днів, виклянчив у перехожих на квиток назад та повернувся у своє рідне місто. Влаштувався на завод і став повільно відкладати гроші на нову поїздку.
Що було далі?
Через рік зробив другу спробу, і цього разу у мене вийшло затриматися в Москві вже на цілий тиждень. Але також гроші закінчилися, через це я знову повернувся назад ні з чим. Пройшло ще пару років, з третьої спроби все-таки зумів знайти роботу й житло в столиці. Відтоді живу тут.
Костянтине, а як Ви стали режисером?
В 22 я був дизайнером-початківцем, влаштувавшись у поліграфічну компанію, розпочав поступово освоювати цю професію.
З роками виріс в кар’єрі, став професіоналом, замовлень та грошей вже вистачало. Тоді згадав, заради чого приїхав у Москву, і взявся шукати курси кіно. Відучившись, проспавши на курсах режисури пару років, завівши нові знайомства, я почав шукати роботу. Випадково з’явився шанс влаштуватися на дрібну посаду асистентом, таким чином, поступово освоював нову професію. Через роки вже став професіоналом і в режисурі, тому зараз шукаю себе в іншому напрямі, оскільки тут вже рівень знань досяг стелі.
Не так давно вирішив спробувати знімати відео зі своєю сімейкою. Спочатку всім це було складно і незрозуміло, ми лаялися та часто один хвилинний ролик знімали кілька днів. Але поступово порозумілися та стали допомагати один одному. Окрім дрібного, він по-колишньому не хоче зніматися. Оскільки робота в кіно забирає основний час і сили, тому відео виходять рідко. Та й основна робота доки годує нас усіх.
Зараз став вивчати програмування та паралельно пробую писати історію для великого фільму. Ну якось так.
Що вам найбільше подобається у Вашій справі? Назвіть три пункти.
- Читати готовий сценарій, який так довго народжується.
- Сам знімальний процес.
- Ну і, звичайно, отримувати позитивні та негативні відгуки від своїх робіт. Як мовиться, якщо твою творчість обговорюють, неважливо – погано або добре, це означає тільки одне – фільм вдався.
На які Ви труднощі потрапляли під час роботи та як їх долали?
Це велике питання. Проблем буває в кіно багато, так відразу не відповісти. Запам’яталась та, коли треба було зняти серіал «Наліт» з Володимиром Машковим, і ми вже запустилися у виробництво, і стояли терміни здачі на канал, але сценаристи не закінчили сценарій, тому не було записано три серії. У результаті його доводилося дописувати прямо на знімальному майданчику. Тобто у прямому розумінні: уранці писати, а вдень знімати. Це був той ще експеримент для усіх нас.
Яким проєктом Ви пишаєтесь найбільше?
Я переважно серіали знімаю. Якщо з них, то «Ольга», «Територія» (нещодавно йшов по ТБ), повнометражний фільм «На вістрі», який на цей момент виходить у кіно. Ну і, найголовніше, пишаюся своїми відео для інтернету. Завдяки ним – ми стерли грань між дорослими й дітьми, тому що дуріємо на зйомках і від цього стали ближче один до одного.
Чому вирішили знімати такі відео?
Мети не було, якось від неробства вирішили зняти відео на телефон, так би мовити, для друзів, щоб показати. Вони сказали: «Круто!». Ми наважилися спробувати ще. Потім виклали в інтернет, люди стали коментувати, що подобається. Ну і почали знімати далі. Блогерами себе не вважаємо, це як хобі, коли є час, то знімаємо, реалізуємося. Якоїсь глобальної мети немає. Просто дітям на пам’ять: дивитимуться на себе, коли виростуть.
Як мені відомо, Ви ще й викладач курсу «Другий режисер». Чи можете детальніше розповісти про нього?
Другий режисер – найважливіша професія в кіно. На них будується увесь процес виробництва. Це людина, яка робить знімальний план, за яким потім фільмують. Вона контролює всіх і все під час випуску. Але так заведено: ці люди залишаються в тіні та, в принципі, цій професії ніде не навчали раніше. Ось тому я вирішив разом з кіношколою організувати даний курс. Веду його вже не перший рік, і багато випускників зараз активно працюють в кіно.
А яким, на Вашу думку, повинен бути режисер?
У нас в кіно є жарт: «Будь-хто може бути режисером, поки не довів зворотнє». Насамперед, він повинен знати, чого хоче, і як хоче зняти свій фільм. Більшість, прочитавши сценарій, не до кінця це розуміють. Через те й виходить повна нісенітниця, яка призводить до скандалів, перероблення, зайвих знімальних днів та багато іншого. Тому вважаю, що будь-який режисер повинен розпочинати з малих і поступово, набуваючи досвіду, переходити до великих фільмів.
Та наостанок – що Ви можете порадити початківцям у цій сфері?
Кожному режисеру-початківцю треба зрозуміти, що він хоче розповісти. Який сенс вкладає у свою історію, що прагне донести до людей. І найголовніше – не боятися пробувати. Тому побажати я можу тільки знімати. Не можна навчиться водити машину, якщо не їздити. Так і в кіно: не можна навчитися знімати, якщо цього не робити.
Гузовець Єлизавета – студентка групи ЛЖ-12, 1 курсу спеціальності «Журналістика», у межах навчально-ознайомчої практики