ВІДГУК
на автореферат дисертації Гадьо Наталії Романівни “МЕДІАСТРАТЕГІЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ІНТЕРНЕТІ”, представленої на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики
Наталія Гадьо долучила слушну репліку до важливого дослідницького напрямку — комунікативних систем релігійних організацій. До того ж, у цьому разі це та релігійна організація, яка є найбільше відповідальною за репрезентацію організованої релігії для Західної Європи, а через її посередництво у Європі Центральній та Східній, колишніх європейських колоніях і на інших теренах християнського світу. Більше ніж тисячоліття папський Рим уособлював “ум, честь і совість” християнського світу. Інші християнські течії та нехристиянські релігії протистояли йому і міряли свої досягнення його міркою.
Не дивно, що сучасний Ватикан, при рішуче модернізованій стратегії на Другому Ватиканському соборі 1962-1965 років, спирається на накопичену унікальну інтелектуальну базу та безпрецедентний обсяг міжнародної уваги. Авторка дисертації зазначає і його заслугу у створенні самого терміна “соціальна комунікація”, і найкраще з усіх релігійних течій світу розроблене вчення про комунікативну роль церкви в суспільстві, й цілеспрямовані зусилля з упровадження цих тез на практиці.
Автореферат оригінально зрежисовано: стартові тези є надто “згорнутими”, в них бракує ясності щодо багатьох аспектів роботи. Однак подальше читання викликає полегшення і прояснює принципові моменти. Структура роботи є чіткою, вмотивованою, виваженою.
Пані Наталія опрацювала національні системи католицьких інтернет-видань України, Ватикану, Італії та Польщі. Уклала каталог цих ресурсів на 400 позицій. Переконливо показала, що таке море цифрових видань є результатом продуманої медіастратегії цієї церкви, за якою стоять постійний аналіз сучасного світу, спрямовувані в цю галузь поважні ресурси, теоретичне підґрунтя і попит на таку інформацію в першу чергу в церковному колі. Католицька інтернет-комунікація — це що завгодно, крім спонтанності та дилетантства. Пані Наталія записала експертне інтерв’ю італійського медіафахівця. Переклала українською два найновіших документи РКЦ щодо інтернету. Створила авторську періодизацію історіографії досліджень релігійної комунікації в Україні 1990-2016 років. Запропонувала шляхи розвитку католицьких сайтів в Україні.
Імпонує теза авторки, що “жодні технологічні можливості не змінять сакрального виміру та канонічних особливостей функціонування Католицької Церкви, а тому інтернет-комунікація завжди буде додатковим і допоміжним «місцем» католицької духовності” (с. 8). Автор відгуку вистраждав цей висновок у ході роботи над докторською дисертацією та радіє аналогічній думці у шановної колежанки. Підміна будь-якого “офлайнового” явища його медійним образом є чи не трагедією, і релігія тут не становить винятку.
Інтригує думка про “категорію мовчання як інтегральну частину комунікації” (с. 10). Здається, тут не обійшлося без впливу книжки Джона Пітерса “Слова на вітрі. Історія ідеї комунікації” (1999, укр. пер. 2006). На жаль, в авторефераті цю мисль не розгорнуто.
Висловлю і декілька тез у дискусії з авторкою.
- Щодо підбору країн для аналізу. Римсько-католиками вважають себе 96,7% громадян Італії й 86,7% громадян Польщі. Ситуація з Ватиканом, думається, зрозуміла і без цифр. В Україні ж греко-католиками себе називають 14,1% населення, до РКЦ себе відносять 1,7% громадян. Цю різницю автореферат не зазначає. Може, варто було порівнювати, з одного боку, медіасистеми цих трьох фактично моноконфесійних країн, а з іншого боку, приклад України як засадничо поліцерковної історії та культури?
- Що авторка має на увазі під словом “немедії” (с. 3) і який стосунок це поняття має до її дослідження медіастратегії РКЦ в інтернеті?
- Як (переконливий) пафос авторки щодо теоретичної та практичної зрілості РКЦ в інтернеті в’яжеться із повторюваною тезою щодо “католицької комунікації як невід’ємного та найменш дослідженого сегменту та комунікації зокрема” (с. 5). Найменш дослідженого порівняно з чим? Ідеться про католицькі сайти в Україні чи про дефіцит уваги українських науковців до католицьких медіа в світі? Бо за кордоном католицьку комунікацію вивчають чи не краще за медіасистеми інших церков.
- Висновок авторки, що “ні фінансові, ні технічні можливості не є визначальними для якості сайту” (с. 11) вважаємо спірним. Адекватний сайт потребує фінансових і технічних потужностей на всіх етапах свого функціонування: при створенні “оболонки” ресурсу, розробці технічного завдання, створенні контенту (підключення дописувачів до інтернету, фото і відеокамер, ноутбуків). Крім того, треба визначити поняття “якісного” сайту. Бо залучення та тривала співпраця з талановитими дописувачами вимагає і грошей, і технічних інвестицій. Україна аж ніяк не здійснила перехід до числа технічно та інформаційно забезпечених країн, щоб тут створення і підтримка сучасного сайту могло кваліфікуватися як проста й дешева справа.
- Викликає сумнів і пропозиція “світським ЗСК у підготовці матеріалів на католицьку тематику шукати інформацію на католицьких сайтах” (с. 13). Сумнів у тому, що світські журналісти будуть це робити. У них свої акценти публікацій (зокрема про релігію), свої інформатори і експерти. А звернення до католицьких сайтів вельми ймовірно буде сприйматися ними як відхід од балансу точок зору, втрата напруги та конфліктності матеріалу — а це ж ледь не головні вимоги до перспективного матеріалу в розумінні світського ЗМІ. Світські журналісти винуватять конфесійні сайти в тенденційності, одноманітності в подачі відомостей, “безхребетності”, передбачуваності.
Та все це дрібні аспекти цієї важливої роботи. Представлена студія є цікавою, свіжою, фаховою, глибокою, продуманою та послідовною. Робота є самостійним і завершеним науковим дослідженням, повністю відповідає вимогам п. 13, 14 “Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 р. №423 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. №1197, від 12.09.2011 р. №955, які висуваються до кандидатських дисертацій, а її автор Н. Р. Гадьо заслуговує на присвоєння наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – історія та теорія журналістики.
Доктор наук із соціальних комунікацій,
професор кафедри журналістики
Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна
М. А. Балаклицький