Відгук
на автореферат дисертації Денисевич Олени Вікторівни «Лексика реклами в структурі мовної картини світу українців» на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 — українська мова (Луцьк, 2015, 20 с.)
Дисертаційне дослідження Олени Денисевич про рекламу виявилося ужитковим, як і сама реклама. В основу роботи покладений вільний асоціативний експеримент, за допомогою якого авторка з?ясувала особливості мовної діяльності українців у галузі реклами. Можна багато говорити про ґвалтовне втручання реклами в наше повсякдення, її величезне значення для формування політичних, соціальних, культурних, але здебільшого економічних стереотипів. Але авторку не цікавить сам феномен реклами, її філософія, її не цікавить метапозиція, з якої видні засадничі чинники рекламотворення та рекламної поведінки. Її завдання простіше й цілком відповідне до обсягу й жанру кандидатської дисертації — залишитися на позиції української мови як науки, окресливши свою мету в межах цієї науки. У зв?язку з цим мені здається невиправданим твердження про те, що «практичне значення дослідження виходить за межі мовознавства» (с. 4). На мій погляд зовсім не виходить. Тобто дисертація в такій же мірі інтердисциплінарна, у якій такими є роботи про теслярську (лікарську, спортивну, авіаційну та ін.) лексику.
Актуальність теми і наукова новизна дослідження визначається її безсумнівним новаторством, отриманими на підставі охоплення величезного емпіричного матеріалу даними. Крім наукової актуальності, тут слід мати на увазі актуальність, так би мовити, суспільно-політичну, на яку вказує сама авторка, відзначаючи, що «лексика цієї сфери викликає суперечливе сприйняття та неоднозначне розуміння й оцінку, трансформуючи картину світу мовців» (с. 2).
Авторка вперше визначила слова-стимули з галузі рекламної діяльності, встановила емпіричним шляхом їх асоціативні поля, визначила реакції на слова-стимули та класифікувала їх. Важливе значення має становлення денотативних і конотативних фрагментів у семантиці слів, пов?язаних з рекламною діяльністю. Немає сумнівів, що здобуті дані істотно збагатять психолінгвістику.
У плані ведення наукової дискусії хотілося б звернутися до такого. Чи потрібно в історіографії дослідження з мови реклами уприсутнювати літературу з теорії та історії самої реклами? У межах напрямку «Соціальні комунікації» є ціла спеціальність (тобто така ж галузь знань, як і українська мова) — «Прикладні соціально-комунікативні технології». У межах цієї спеціальності проводяться дослідження реклами. Цей напрямок зовсім відсутній в історіографії Олени Денисевич. На мій погляд, це неправильно. На ІІІ Всеукраїнській науковій конференції «Журналістика. Філологія. Медіаосвіта» (Полтава, 2–3 жовтня 2014 р.) професор Н. М. Сидоренко, завідувач кафедри історії журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка, виголосила доповідь «Паралелі історії української преси на перехрестях наук», де навела приклади кричущого ігнорування дослідниками з інших наук здобутків істориків журналістики та творення ними дивних термінологічних покручів, усупереч наявній усталеній традиції. Не можна, щоб така тенденція домінувала й надалі.
Одним із виявів недостатнього проникнення в проблематику соціальних комунікацій є постановка в один ряд наукової картини світу, медіа-картини світу, медіа-рекламної (с. 6). Що таке «медіа-картина світу», якщо медіа — це посередники, це канали комунікації, а змістом комунікації є інформація. Відтак, можна говорити про інформаційну картину світу, а не медіа-картину. Зрозуміло, що рекламна картина світу протистоїть інформаційній картині світу, що ця остання служить суспільству правдою, а перша задовольняє інтереси замовників.
Розчаровує відкриття, здійснене в результаті дослідження: «Центром організації картини світу, пов’язаної з рекламою, є сам? поняття реклама» (с. 14). Заявка, зроблена н початку роботи, про трансформацію за допомогою реклами мовної картини світу українців не знаходить свого продовження. Якогось підсумку про те, якою ж постає картина світу в рекламотворчості українців, не знаходимо. Як і не знаходимо пояснення, у порівнянні з чим відбуваються трансформації, що про них свідчить, які їх конституційні ознаки.
Робота написана гарною мовою, але її не прикрашають такі вирази як-от: «шкалування понять рекламних понять» (с. 7). Без одного поняття там можна було обійтися.
Але це приватні зауваження, які не спростовують у цілому успішної, глибокої й талановитої роботи. Дисертація відповідає всім вимогам п. 13 і 14 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03 2007 року № 423 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1197, від 12 вересня 2011 року № 955, які висуваються до кандидатських дисертацій, а її автор Денисевич Ольга Вікторівна заслуговує на присудження їй наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 — українська мова.
24 березня 2015 р.
І. Л. Михайлин,
доктор філологічних наук, професор
кафедри журналістики Харківського
національного університету імені В. Н. Каразіна.