Ігор Михайлин. Про текст як об’єкт і як суб’єкт

10.04.2013, Переглядів: 615

 


 

Маслова Н. І. Про таїну воплоченого слова :

світ тексту / Наталка Маслова; переднє слово

проф. Леоніда Ушкалова. – Х. : Майдан, 2011. – Кн. 1. – 428 с.; Кн. 2. – 556 с.

***

Шкода, що за такі тексти не можна отримати докторського чи хоча б кандидатського наукового ступеня. Наша (та й світова) академічна спільнота не визнає в таких текстах правильності наукової структури: немає в них обов’язкового вступу з постановкою проблеми, огляду літератури, прагматичних висновків. Хоча там є безумовна наукова глибина, проявлена на рівні не ужитково-емпіричного, а філософського осмислення проблеми. Навіть не проблеми, а цілого напрямку людського пізнання. Це значно важливіше, ніж проведення локальних досліджень, предмет яких чітко окреслений у просторі й часі. Читати далі…


Ігор Михайлин. Автобіографічний роман в афоризмах

10.04.2013, Переглядів: 637

 


 

Брюґґен В. О. Блокноти / Володимир Брюґґен;

2-е вид., доповн. – Х.: Майдан, 2012. – 338 с.

 

Здійснюю мрію – подати свою рецепцію «Блокнотів» В. Брюґґена. Тим паче, що й нагода для цього видатна – поява другого видання першої книги (тому) «Блокнотів», яка вперше з’явилася 2001 року в Тернополі, а потім під цією назвою вийшло ще три книги в 2003, 2007 і 2010 роках. Не буду говорити, що в літературному житті Харкова ці книжки стали найбільш видатною подією. З двох причин.

Причина перша – радісна. Особисто для мене цей час позначений появою багатьох істотних явищ: посмертними виданнями книжок Петра Василенка, знайомством з епопеєю Михайла Олефіренка «Пора цвітіння терну», окремі книжки якої вже побачили світ, виходом роману В. Пенчукова «Дорога в один конец». Інші читачі могли б цей список продовжити.

Причина друга – сумна. Усі ці книжки (між ними і В. Брюґґена) виходили такими мізерними накладами, що навряд чи можна про якусь із них говорити як про видатну подію. Навіть літературну. На жаль, навіть найбільш прикметні явища не набувають належного чи сподіваного громадського резонансу, не рецензуються в пресі (регіональній чи всеукраїнській), не присутні в радіопередачах чи телевізійних програмах, не стають предметом обговорень на читацьких конференціях. Можливо, у мене з’явиться багато опонентів, але я скажу те, що думаю: у літературному життя Харкова в 2000-х роках не було видатних подій. Читати далі…


«Я над цим питанням дуже серйозно думав…», або Володимир Здоровега як мислитель

28.11.2012, Переглядів: 1 004

УДК 007:304:070

 

 

Ігор Михайлин

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Майдан Свободи, 4, 61077, Харків, Україна

Email: mykhailyn@ukr.net

 

Розглянуто філософський рівень розуміння журналістики й журналістської освіти в концепції В. Здоровеги. Журналістика для нього поставала передусім як публіцистика, яка в соціально відповідальній моделі журналістики повинна відповідати стандарту правдивості, точності. Пропаганда ж здійснюється інформаційними методами. Саме поняття пропаганди учений не вважав негативним і називав багато галузей життя (медичні, наукові знання, християнська мораль, демократичні й національні цінності), які потребують пропаганди й навіть проповіді. Журналістська освіта має бути спрямована на виховання публіциста.

Ключові слова: Володимир Здоровега, журналістика, публіцистика, пропаганда, журналістська освіта. Читати далі…


Журнал «Рідний край» як національно-історичне явище

13.04.2012, Переглядів: 4 053

Степаненко Н. С. Часопис «Рідний край :

духовні обшири українства / Ніна Степаненко. –

Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2011. – 190 с.

Серед нечисленних досліджень з історії української журналістики, які виходять окремими виданнями, праця Н. С. Степаненко відзначається особливо щільною припасованістю до емпіричного матеріалу. Настільки щільною, що спонукає згадати доброї пам’яті позитивізм як науковий метод, що його смисл полягав у точному й детальному описі предметів дослідження й певному ігноруванні загальнотеоретичного, філософського знання. Читати далі…


Історія журналістики як національно-історичне завдання

11.01.2012, Переглядів: 2 447

Історія журналістики як національно-історичне завдання

 

Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. :

Іст.-бібліограф. дослідж. – Львів, 2009. – Т. 2 : 1891–1905 рр. /

НАН України. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника.

Відділення «Науково-дослідний центр періодики»;

уклад.:М. В. Галушко, М. М. Романюк (кер. проекту), Л. В. Сніцарчук. – 480 с.

 

На довідково-енциклопедичні видання не прийнято писати рецензії. Принаймні мені ніколи не доводилося бачити в часописах рецензії на «Енциклопедію українознавства», «Українську радянську енциклопедію», «Українську літературну енциклопедію» чи хоча б чути, що вони були. З одного боку, такі видання нібито перебувають поза критикою в своєму величному призначенні бути вичерпним і розмаїтим джерелом відомостей з різноманітних галузей знання або з певної його частини. З другого боку, рідко знайдеться такий автор, який би наважився обговорювати в пресі працю цілого колективу науковців, які мали причетність до створення енциклопедичного проекту. Є у цієї справи й третій аспект: довідково-енциклопедичні видання не призначаються для читання, а лише для довідок; у них зазирають тоді, коли треба про щось довідатись, а довідавшись, закривають том, не читаючи навіть тих статей, що розміщені поруч на сторінці. Читати далі…


стор. 4 з 41234