Ігор Михайлин. Історія журналістики та проблеми її вивчення. Уроки одного підручника

26.03.2015, Переглядів: 702

 

Срібняк І. Історія журналістики (ХVII – ХХ ст.). Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ігор Срібняк. — К. : ВПЦ НаУКМА, Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2013. — 304 с.

Історія журналістики — надскладна галузь гуманітарного знання. Вона ширша за політичну історію, історію літератури, літературної критики, публіцистики, історію ідей і технологій. Вона всі ці історії включає в себе. Читати далі…


Ігор Михайлин. Професор О. В. Александров як дослідник соціальних комунікацій

15.08.2013, Переглядів: 682

Ми познайомилися далекого 2000 року, восени, коли з’їхалися в Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка на засідання Науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки. Після засідання ми зійшлися біля книжкового кіоску і вчепилися в книжку Аркадія Животка «Історія української преси». Чомусь тоді в продажу був її єдиний примірник. Він дістався мені, бо я перший заплатив гроші. Олександр Васильович поглянув на мене своїми теплими карими очима й сказав: «Я розумію: вам ця книжка потрібніша, ніж мені; я куплю її згодом». У процесі знайомства й особистісної комунікації я не одного разу мав можливість переконатися, що толерантність, інтелігентність, шляхетність у поводженні – то його питомі ознаки. Читати далі…


ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНА ШЕВЧЕНКІАНА ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

10.04.2013, Переглядів: 1 695

 

УДК 007 : 821.161.2 Гончар + 821.161.2 Шевченко]. 09

І. Л. Михайлин,

доктор філологічних наук, професор,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

 

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНА ШЕВЧЕНКІАНА ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

 

Розглянуто провідні ідеї шевченкіани О. Гончара: закономірність появи Т. Шевченка в українській літературі; вплив біографічних обставин на характер його творчості; наслідки діяльності Т. Шевченка для України як творця національної мови, самосвідомості українського народу та основоположника нової літератури; реалізм і народність у художньому світі О. Гончара; поетика «Кобзаря»; інтернаціоналізм Т. Шевченка.

Ключові слова: О. Гончар, літературна критика, публіцистика, Т. Шевченко, українська література. Читати далі…


Ігор Михайлин. Особистістю стають самостійно

10.04.2013, Переглядів: 544

 

Вища освіта за сутністю своєю – це процес самонавчання за допомогою викладачів, які завоювали право входити в університетську аудиторію своєю попередньою науковою працею. Навчання в університеті розраховане на студентську зрілість, серйозність, поважність. У ньому немає місця для педагогічних підтекстів, прийомів гри, умовностей, які виникають від поправок на різницю у вікові викладача й студента. У вищій освіті визнаються лише партнерські їх стосунки, діалог рівноправних співрозмовників.

Карл Ясперс у праці «Ідея Університету» (1923, 2-е вид., 1946, 3-е вид., 1961) виокремив три типи навчання й виховання, які відповідають різновидам стосунків Учителя й учнів. Читати далі…


Ігор Михайлин. Про текст як об’єкт і як суб’єкт

10.04.2013, Переглядів: 578

 


 

Маслова Н. І. Про таїну воплоченого слова :

світ тексту / Наталка Маслова; переднє слово

проф. Леоніда Ушкалова. – Х. : Майдан, 2011. – Кн. 1. – 428 с.; Кн. 2. – 556 с.

***

Шкода, що за такі тексти не можна отримати докторського чи хоча б кандидатського наукового ступеня. Наша (та й світова) академічна спільнота не визнає в таких текстах правильності наукової структури: немає в них обов’язкового вступу з постановкою проблеми, огляду літератури, прагматичних висновків. Хоча там є безумовна наукова глибина, проявлена на рівні не ужитково-емпіричного, а філософського осмислення проблеми. Навіть не проблеми, а цілого напрямку людського пізнання. Це значно важливіше, ніж проведення локальних досліджень, предмет яких чітко окреслений у просторі й часі. Читати далі…


Ігор Михайлин. Автобіографічний роман в афоризмах

10.04.2013, Переглядів: 598

 


 

Брюґґен В. О. Блокноти / Володимир Брюґґен;

2-е вид., доповн. – Х.: Майдан, 2012. – 338 с.

 

Здійснюю мрію – подати свою рецепцію «Блокнотів» В. Брюґґена. Тим паче, що й нагода для цього видатна – поява другого видання першої книги (тому) «Блокнотів», яка вперше з’явилася 2001 року в Тернополі, а потім під цією назвою вийшло ще три книги в 2003, 2007 і 2010 роках. Не буду говорити, що в літературному житті Харкова ці книжки стали найбільш видатною подією. З двох причин.

Причина перша – радісна. Особисто для мене цей час позначений появою багатьох істотних явищ: посмертними виданнями книжок Петра Василенка, знайомством з епопеєю Михайла Олефіренка «Пора цвітіння терну», окремі книжки якої вже побачили світ, виходом роману В. Пенчукова «Дорога в один конец». Інші читачі могли б цей список продовжити.

Причина друга – сумна. Усі ці книжки (між ними і В. Брюґґена) виходили такими мізерними накладами, що навряд чи можна про якусь із них говорити як про видатну подію. Навіть літературну. На жаль, навіть найбільш прикметні явища не набувають належного чи сподіваного громадського резонансу, не рецензуються в пресі (регіональній чи всеукраїнській), не присутні в радіопередачах чи телевізійних програмах, не стають предметом обговорень на читацьких конференціях. Можливо, у мене з’явиться багато опонентів, але я скажу те, що думаю: у літературному життя Харкова в 2000-х роках не було видатних подій. Читати далі…


стор. 3 з 41234