Студентка п’ятого курсу спеціальності «Журналістика» Катерина Молчанова виграла конкурс на посаду головного редактора

29.03.2012, Переглядів: 743

Студентка п’ятого курсу спеціальності «Журналістика» –– магістр Катерина Молчанова виграла конкурс на посаду головного редактора щойно створеної молодіжної газети в м. Кривому Розі. Оскільки посади редактора в штатному розкладі ще немає, то вона буде оформлена на роботу як спеціаліст другої категорії організаційного відділу Тернівської районної ради (м. Кривий Ріг). Назва газети ще не затверджена. Кафедра журналістики вітає Катерину з професійною перемогою.


Кафедра журналістики висловлює щире співчуття професору Наталії Миколаївні Сидоренко

29.03.2012, Переглядів: 846

Кафедра журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна висловлює щире співчуття завідувачеві кафедри журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка професору Наталії Миколаївні Сидоренко з приводу смерті її батька –– видатного українського письменника й публіциста Миколи Шудрі. Сумуємо над втратою разом з усією Україною.

 

Любов Хавкіна, Ігор Михайлин, Світлана Ломакович,

Тетяна Казакова, Максим Балаклицький, Оксана Лаврик,

Юлія Снурнікова, інші члени кафедри


Інформаційна війна в літературній критиці журналу «Пролітфронт»: об’єкти і прийоми

23.03.2012, Переглядів: 1 273

УДК 070.15 (477) «1930»:82–92

І. Л. Михайлин

м. Харків

 Літературна критика журналу «Пролітфронт» (1930, №№ 1–8), який видавала однойменна літературна організація, створена групою М. Хвильового, вела інформаційну війну проти ВУСППу і футуристів. Використовувалися як прийоми звинувачення у відсутності в творі певної інформації, домислюванні її, приписуванні авторові висловлювань героя, засудженні загальнолюдської оптики його зображення. Критика розумілася не як вторинний, а як первинний текст, який мусить програмувати розвиток літератури.

Ключові слова: журнал «Пролітфронт», літературна критика, інформаційна війна. Читати далі…


ЧОРНОБИЛЬНИЙ МОТИВ У ПУБЛІЦИСТИЦІ ПІЗНЬОГО ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

23.03.2012, Переглядів: 1 360

УДК 007 : 659.3.821.161,2–92 Гончар. 09

І. Л. Михайлин

доктор філологічних наук, професор

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

 

 

Бути публіцистом – це традиція для українського письменника. Видатні українські публіцисти – це І. Франко, Леся Українка, В. Винниченко й С. Петлюра, С. Єфремов і М. Грушевський, М. Хвильовий та І. Багряний, О. Довженко й М. Рильський, а в ближчому до нас часі – С. Плачинда, В. Яворівський, Д. Павличко, В. Базилевський, О. Забужко, Ю. Андрухович і С. Жадан. Місце О. Гончара в українській публіцистиці ХХ століття особливе.

Своїм талантом, творчістю він завоював собі право говорити правду. Але коли цим правом скористався, то вона виявилася такою гіркою, що від неї закрутило в носі в багатьох можновладців. В. Портников, який присвятив авторові «Собору» глибоку авторську колонку, відзначив, що О. Гончар, попри всі свої заслуги перед владою, був предметом ненависті партноменклатури. Він був потрібен їй як річ, як прапор, який вона використовувала в певних ситуаціях (наприклад, у рухові прихильників миру). Цікаво те, що письменник це, як свідчать «Щоденники», розумів – від самого початку; «і прожив чесно, без ілюзій, але з інфарктами» [4, 394]. Читати далі…


Феномен освіти як каналу соціальної комунікації

23.03.2012, Переглядів: 1 690

1 березня 2012 року на кафедрі журналістики відбувся науковий семінар, на якому з доповіддю «Феномен освіти як каналу соціальної комунікації: з досвіду викладання навчальної дисципліни „Теорія та історія соціальних комунікацій”» виступила доцент Т. В. Казакова. Основні тез доповіді:

– Каналів соціальної комунікації багато. Студенти не готові сприймати соціальну комунікацію масштабно, бачити її поза журналістикою. Вони виявляють опір до надання їм фундаментальних знань і маніакально прагнуть лише практики. Тому я формую частину курсу як макромайстерню, у якій вони пишуть багато текстів, а на практичних заняттях відбувається їх розгляд і аналіз. Студентів приваблює можливість бути прочитаними, оціненими. Виявляється, що їм цього бракує, що їм цього недодають спеціальні дисципліни, спрямовані на навчання ремеслу, і творчі майстерні. Але на кожному курсі була меншість, яка прагнула отримати глибокі теоретичні знання і яким ця метушня більшості з текстами здавалася недоцільною й невиправданою. Читати далі…


Відгук на автореферат дисертації Лисенко Лесі Іванівни

23.03.2012, Переглядів: 8 327

Відгук

на автореферат дисертації Лисенко Лесі Іванівни «Образна система публіцистики Євгена Сверстюка як чинник оптимізації соціокультурної комунікації українства» на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики (Київ, 2012, 18 с.)

Дослідження творчості провідних українських публіцистів – священний обов’язок нашої науки про журналістику. Євген Сверстюк, безумовно, належить до числа українських інтелектуалів світового масштабу, що й виправдовує звертання до його спадщини, про яку можна написати не одну кандидатську дисертацію. Творчість українських публіцистів, на жаль, ще досліджується недостатньо повно й вичерпно. Не є винятком у цьому сенсі і Є. Сверстюк. Наскільки нам відомо, він не здобувся жодного разу на монографічне дослідження, а всі присвячені йому праці, обмежуються рецензіями на його книжки та ювілейними статтями. Л. Лисенко вперше поставила цього видатного публіциста в центр свого дослідження, і в цьому полягає актуальність її наукового дослідження. Читати далі…