Матеріал створено в рамках навчально-ознайомчої практики
Чи знаєте ви, що Великдень є цікавим прикладом поєднання двох культур: християнської та язичницької? Серед традицій ходити до церкви та вшановувати пам’ять Спасителя заховались також традиції обливатися водою, носити лампадки з вогнем та врешті-решт готувати паски. Пропонуємо зануритися в історію свята та його основних звичаїв.
Первісний сенс свята, яке стало прототипом Великодня – святкування початку весни та підготовка до нового сільськогосподарського року. Таке свято було і в стародавньому Єгипті (свято Осиріса), і в давній Греції (свято Діоніса), і в слов’янських племенах (Великдень).
Весна у різних язичницьких народів розпочиналася не сталої дати, а з початком потепління (приблизно з 1 березня по 23 квітня). В цей період входить як і звична нам календарна Пасха, так і весняне рівнодення, яке відігравало символічну роль у язичників: перемога дня над ніччю та прихід тепла. Саме через це традиції святкування рівнодення тісно пов’язані з великодніми звичаями.
Християни почали святкувати воскресіння Христа тільки у другому столітті. Після того як християнство стало домінуючою релігією в Європі, почався процес синкретизму – асиміляції язичницьких звичаїв у християнські. Великдень не став винятком, тому символи відродженого Ісуса та відродженої землі стали пліч-о-пліч.
Які ж язичницькі традиції християнство перетворило на свої? Великодня паска була символом нового життя і плодоріддя у багатьох язичницьких народів світу: єгиптян, греків, слов’ян, кельтів та навіть індійців і китайців. Традиція пекти святковий хліб на початку весни зародилась ще в давньому Єгипті. Навіть у єгипетських «пасках» можна було помітити елементи сучасної: форма циліндру або піраміди, використання фруктів та горіхів у декорі, традиція дарувати їх знайомим, тощо. У слов’янських племен до прийняття християнства вона була прикрашена квітами та зірками, що символізувало прихід весни. Хрест, яким також прикрашали паску язичники, був символом сонця, але християни вдало пов’язали хрест з Ісусом. Аналогічна історія з крашанками та писанками.
Яйця на Пасху були символом переродження природи та фарбувались в яскраві кольори, які були пов’язані з весняними барвами навколишнього світу. За традиціями ж християнства яйця треба фарбувати у колір крові Христа – червоний. Існує декілька тлумачень цієї ідеї. За однією версією яйце є символом невинності, за яку була пролита кров Ісуса. За іншою ж версією в яйце був закладений символ переродження неживого яйця на живу істоту. У християнстві переродження Сина Божого є однією з ключових подій, тому яйце зі своїм символічним значенням стало чудовим образом цього біблійного епізоду.
Невід’ємними атрибутами язичництва були природні стихії: вогонь і вода. За давньою слов’янською традицією, в день весняного рівнодення, яке було прототипом сучасного Великодня, розпалювалося вогнище (символ сонця), яке заливалося водою (символ очищення). Християни ж замінили великі вогнища на лампадки зі свічками, які віряни несли до церкви, де людей обливали або оббризкували святою водою – святили – тобто очищали.
Отже, знаючи історію Великодня, стає зрозумілим, що необов’язково бути віруючим, щоб святкувати цей день. Зважаючи на це, велика кількість нерелігійних людей, які відзначають Пасху – це досить поширене та обґрунтоване явище. Протягом тижня після Пасхи ми проводили опитування, під час якого питали у респондентів, чи святкують вони Великдень та чи вважають себе християнами. Зі 150 опитаних лише 20% святкують Великдень та вважають себе християнами. 44% людей не пов’язують себе з релігією та бачать у цьому дні весняне сімейне свято.
Тож сучасний Великдень можна сприймати як цікавий феномен поєднання різних культур. Ця взаємодія дала нам можливість дослідити вплив християнства на язичницькі народи та зберегти давнє свято переродження до наших днів.
Олексій Содома, 1 курс