Холодне та темне Середньовіччя – час феодалів, лицарів, кровопролитних війн та віри у волю Божу. Цим світом правлять чоловіки: у їхніх руках зброя, на їхніх плечах обов’язок, у їхніх думках слава та багатство. Що ж залишається жінкам? Чекати, народжувати дітей та покірно слухати своїх чоловіків. Саме така картина постає у фільмі від Рідлі Скотта «Остання дуель». Це не перша історична стрічка в арсеналі режисера, відомого за такими роботами як «Гладіатор», «Царство небесне», «Трістан та Ізольда».
Сюжет фільму поділений на такі собі три «правди» головних героїв: лицарів Жака Ле Грі (Адам Драйвер) та Жана де Карружа (Мет Деймон), і леді Маргаріт де Карруж (Джоді Комер). Протягом усього фільму глядач знайомиться з кожною «правдою», подіями, що призвели до смертельної дуелі. Жан де Карруж – нетитулований французький дворянин, що володіє невеликим маєтком. Він пройшов не мало битв за короля та став його васалом. «Господарник» з нього такий собі, а податки сплачувати треба. Гарним вирішенням проблем з боргами, для де Карружа, став шлюб з молодою Маргаріт, дочкою дворянина. З великим посагом він отримав і гарну дружину, і шанс на спадкоємця. Опонентом Жана де Карружа, не тільки у дуелі, а і протягом всієї оповіді, є Жак Ле Грі. Попри те, що вони називають один одного друзями, чоловіки повні протилежності. Грубуватий, запальний та непоказний де Карруж виглядає на фоні амбітного Ле Грі простим невдахою. Жак Ле Грі майже одразу здобуває прихильність графа Пьера, васалом якого був де Карруж. Освіченість, манери та природня харизма стали запорукою його успіху у світських і церковних колах. Граф Пьер, що славився своїм гедонізмом, довірив Ле Грі навести лад у фінансах, зібрати податки з феодалів. За віддану службу, він отримує шану, а також титул капітана, на який претендував де Карруж. Стосунки між колишніми друзями ставали все напруженішими. Апогеєм стала звістка про те, що начебто Жак Ле Грі згвалтував Маргаріт де Карруж. Новини розліталися швидко і долинули до королівського двору. На одній з аудієнцій Карруж кидає рукавичку Ле Грі, викликаючи його на смертельну дуель за честь леді де Карруж. Тому доля усіх трьох покладалася на волю Господа, бо тільки він може розсудити на чиєму боці правда.
З самого початку перегляду немов занурюєшся в атмосферу. Костюми героїв, декорації, краєвиди середньовічної Франції, брязкіт обладунків та мечів під час битв передають настрій та колорит. Рідлі Скотт робить ставку на наближенні до реалістичності, відкидаючи стереотипні образи добропорядних та чесних лицарів, що боролися за прекрасних дам. Перед нами картина суспільства, що поглинули інтриги, лицемірство та залежність від власних бажань та інтересів.
Можливо певна повторюваність сюжету могла зробити його простим та передбачуваним, але інтрига витримана до самого кінця, не даючи відволіктися, щоб не загубити хоч одну деталь. Саме набір цих деталей дозволяє сформувати власне бачення історії та чий бік ти обереш в останній дуелі. Вони дають змогу глядачу самому винести вирок кожному героєві. Фільм дає зрозуміти, що насправді доля кожної людини у її руках. Вона залежить від її вчинків та рішень, які вона робить кожного дня. У Середньовіччі було важко відстояти право на власне життя, як ми бачимо на прикладі леді Маргарет, що стала своєрідною жертвою суспільних норм та правил чоловічого світу. На противагу цьому, сучасність надає нам свободу, незважаючи на все ми є «майстрами власної долі».
Ірина Сергієнко, студентка 1 курсу магістратури заочного відділення
у межах виробничої практики