Чому світ може припинити своє існування без знання лінгвістики: рецензія на фільм «Прибуття»

17 листопада 2016 року на екрани України вийшов науково-фантастичний фільм «Прибуття», знятий Дені Вільневом за повістю Теда Чана «Історія твого життя».

Це історія про перший контакт із прибульцями, від якої не варто чекати вибухів, перестрілок і руйнування міст. Всі, хто готові змиритися з відсутністю екшену і подивитися по-справжньому розумну і зворушливу фантастику, залишаться задоволені.

 Режисеру вдалося не тільки зворушливо перенести чуттєвий посил оригіналу на екран, але і торкнутися загостреної останнім часом теми розбіжностей у людському світі. Цим самим він об’єднує вічне з наразі актуальним. Це кінофантастика в одному зі своїх найвищих проявів.

Вільнев у фільмі займається пропагандою науки, а саме, стверджує важливість філології та лінгвістики. Фантастичний складник у нього – це лише обманка, ширма, яка приховує набагато глибшу та реальну проблему.

Ця кінострічка не про ксенофілологію чи про те, «а як би було насправді, зустрінь ми інопланетян». Вона про гострі проблеми комунікації в принципі – як між егоїстичними і жадібними державами, так і між представниками однієї нації. В цьому випадку – між сліпими урядовцями та вченими-гуманістами.

«Прибуття» – про страx перед невідомим, про лицемірство і нетерпимість, про нездатність вникнути в суть речей, про поверхневі судження і постійне бажання домінування, «волю до влади» навіть перед обличчям невідомості, про всесвітню сліпоту і дріб’язковість.

Структура Вільневського соціуму безнадійно ворожа і параноїдальна – небажання йти на контакт і заклики до негайного знищення «чужого» і невідомого без відомих на те причин. Але що «найсмішніше», так це небажання держав об’єднатися в єдину силу перед обличчям можливої загрози. Кожна нація тягне ковдру на свій бік і переслідує власні інтереси. Повний розпад звичної системи цінностей при відсутності навіть натяку на ворожість з боку прибульців, саме Прибуття, існування чогось вищого і досконалішого, ніж Людина, і пробуджує таку реакцію.

Відбувається Подія – поява інопланетних кораблів в дванадцяти точках планети. Що вони несуть, мир або війну, – невідомо. Виникає рішення налагодити комунікацію з прибульцями. Починається гонитва на випередження – яка з країн зможе першою розкрити таємниці прибульців.

Головні герої – лінгвіст Луїза і фізик-теоретик Ієн. Вони не герої самі по собі. Вони – звичайні канцелярські вчені, найняті урядом США. У них є вузьколобе і недалеке начальство, якому герої повинні звітувати. Начальство в особі військових і ЦРУ міркують про Подію виключно з позиції вигоди для себе і своєї країни. Від прибульців вони вимагають гарантії миру і технології, які дозволять обійти інші країни в технологічних перегонах. Луїза та Ієн обмежені часом і капризами не тільки зовнішньої, але й внутрішньої політичної та соціальної обстановки. Їх постійно пресингує параноїдальне начальство.

Але світу насправді загрожує не зовнішня загроза, а внутрішня – це саме людство, розділене культурними та політичними суперечностями.

У цьому фільмі «про прибульців» дивним чином на перший план поставлена людська сутність, поняття про час і долі, життя і смерті. Цей фільм змушує перейнятися в глибині свідомості і, можливо, відкрити для себе щось нове.

Фільм досить складний при всій своїй медитативній простоті і мінімалістичній красі. У ньому багато шарів, і справа не в твістаx, а в сенсах і картинаx, які відображають або імітують реальність. Але всі шаблони поведінки, з урахуванням історичного досвіду, на жаль, схожі на правду.

«Прибуття» дуже хороша фантастична драма, яка надає можливість по-справжньому зануритися у фільм. Це драма про людей. Це драма про людську природу і наших внутрішніх демонів. Це наш внутрішній конфлікт між страхом, гнівом і прагненням до пізнання.

 Головною його перевагою є те, що «Прибуття» не тримає глядача за дурня. Фільм змушує аналізувати те, що відбувається, думати і міркувати над ним.

Анна Обітоцька – студентка 5 курсу заочної форми навчання спеціальності Журналістика