Рецензія на книгу «Львів. Кава. Любов» 10 найромантичніших львівських історій про кохання… з ароматом кави

Чи вдасться колись до кінця збагнути таємницю жіночого серця? Напевно, ні, бо її можна лише відчути, як особливий аромоксамит запашної львівської кави, що пахне корицею, шоколадом і… чарівливою магією єднання двох коханих сердець. А за цією таємничістю замріяно спостерігають кам’яні леви, вслухаючись у передзвін годинника на ратуші древнього міста. Все це читач неодмінно відчує на сторінках нової збірки оповідань «Львів. Кава. Любов», якою напередодні Різдвяних свят порадували прихильників авторки «Львівського жіночого клубу»: Галина Вдовиченко, Наталія Гурницька, Вікторія Гранецька, Дара Корній, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова, Ніка Нікалео.

Особисто для мене книга стала приємним дарунком під новорічну ялинку від дуже рідної людини, чия присутність у моєму житті, попри всі труднощі, є тим найціннішим світлом душі, яке спонукає вірити в себе, йти далі, не опускати рук, кохати, відчувати надію та щастя…

Зізнаюся: коли перегортаєш останню сторінку книжки, то відчуваєш щемливе зворушення, тепло та гордість, що найріднішим містом для тебе та твоїх рідних є саме гоноровий, романтичний, часом заплаканий дощами, такий різний, але все одно найкращий Львів.

Кожне із запропонованих оповідань є вишуканим, неповторним, самобутнім за стилем, мовними особливостями, динамікою розвитку сюжетної лінії. Але всі вони є зізнанням у любові до древнього міста, людей, які щодня крокують його вулицями, переживають свої миттєвості щастя та розчарування, зневіри та надії, любові й байдужості, успіху та занепаду.

Ці короткі влучні історії спонукають читача замислитися над вибором, який робимо впродовж усього життя: власне щастя чи життя з обов’язку, що для обох завершується драмою, як, наприклад, в оповіданні Вікторії Гранецької «Абонентська скринька». Або, навпаки, щасливим фіналом омріяного сімейного щастя — в оповіданні Наталії Гурницької «Передчуття».

Є в збірці й оповідання з незавершеним чи, радше, відкритим фіналом, коли шановна авторка люб’язно залишає читачеві право «домалювати» кінець у власній уяві, як у романтично-ніжному оповіданні Ніки Нікалео «Піаністка».

Книга приємно вразить вас, друзі, романтизмом, вишуканістю, справжнім теплом та ніжністю закоханого єдиного «Серця зі Львова» й подарує насолоду вдумливого легкого читання засніженим вечором… Особливо з філіжанкою улюбленої кави, довершений рецепт якої знають «тілько ві Львові».

Командік Дмитро, студент 3 курсу (у межах виробничої практики)