У жовтні 2020 року відбулася відкрита лекція професора кафедри журналістики Максима Анатолійовича Балаклицького у межах викладання навчальної дисципліни “Основи радіожурналістики”. Тема лекції – “Радіо як бізнес”. На лекції були присутні студенти 2 курсу бакалаврату кафедри журналістики, а також викладачі кафедри Л. М. Хавкіна, Ю. М. Снурнікова, Л. А. Копилова, Л. І. Федорова, Т. В. Казакова, В. К. Фоменко. По завершенні лекції відбулося її обговорення за участі колег, було відзначено вміння лектора зацікавити аудиторію, визначити актуальні напрямки вивчення радіо як медіа XXI столітті, – з урахуванням соціокультурного, фінансового тощо контекстів. М. А. Балаклицький показав вміння фахово й на високому рівні викласти навчальний матеріал, дібравши репрезентативні приклади і, зокрема, актуалізувавши в них медіадіяльність випускників кафедри, що завжди є дієвим мотиваційним моментом для студентів.
Любов Хавкіна
Під час обговорення колеги зазначили:
ТЕТЯНА КАЗАКОВА: Проблема комерціалізації журналістики і втрачання від цього її якості – одна з важливих проблем сучасної масоїзованої культури. Ще у 1985 р. Федеріко Фелліні з прикрістю сказав “Мій глядач помер”. Помер, бо його вбило розважальне телебачення. А народився новий – який “хоче поржати” (як висловився шановний лектор). То що ж робити? Йти на поводу у цього глядача-слухача? Лектор говорить “треба виховувати нового”. Хто має бути цим вихователем? Журналіст? Чи “усі ми”? – як говорить лектор. Як це має відбуватися? Здається , що в країні складається ситуація: журналісти шукають серйозного слухача, а слухач шукає серйозного журналіста. Можливо, вони зустрінуться в інтернеті на площині розмаїтого підкастингу, де серйозний контент може оплачуватися самим слухачем-глядачем? Можливо, це той шлях, за яким йде журналістика. І в такий спосіб вона і гроші заробить, і збереже себе саме як якісну журналістику… Лекція повинна будити роздуми слухача. Це ОСНОВНА її функція. Сподіаюсь, що ця лекція М. А. Балаклицького пробудила головне питання наших студентів. ЯКИМ журналістом я стану і ДЕ зможу реалізувати свій творчий потенціал. Щодо харківської журналістики я б назвала такі імена. Ірина Міроненко і випускник нашої кафедри Володимир Носков. Це журналісти – різних поколінь, але обидва представники серйозної якісної журналістики. Думаю, що було б доречно використати досвід цих журналістів і у цій темі. Як вони пристосовуються до сучасного процеcу комерціалізації радіожурналістики? І як це питання вирішується у світі? На мій погляд, треба було б більш наголосити на тому, що світло у кінці тонелю є. Це взірці якісної світової журналістики. Ті ж BBC . І що є різні шляхи до цього взірця. Один з них – підкастинг, а інший – державне радіо, яке до сих пір існує і дає досить якісний контент. До речі, Володимир Різун веде на державному радіо програми , на які запрошує цікавих гостей, а його студенти збирають до передачі опитування на вулиці, невеличкі довідкові іетерв’ю з фахівцями. Думаю, що про ЗБЕРЕЖЕННЯ подібного контенту у некомерційному державному радіо – теж можна було б сказати. Мені бракувало в лекції більш чіткого стрижня авторської позиції. Але… Можливо, САМЕ ТАК і ТРЕБА… Лекція – як процес роздумів , в якому ще не поставлені крапки над І. Та й чи можуть вони бути поставленними у наш такий ПЛИННИЙ час (термін Зігманда Баумана), больові точки якого ВІДЧУВАЄ ЛЕКТОР і ПЕРЕДАЄ ЇХ НАМ – слухачам…
Володимир Фоменко: Лекція М.А.Балаклицького була насичена фактичним матеріалом, який подавався студентам у цікавому осмисленому вигляді. Що до формули “контент-авдиторія-гроші”, яка обговорювалась на лекції. Хотів би дати таки практичний приклад. Коли я працював шеф-редактором ФМ радіо “ОНІКС”, то однією з цільових авдиторій були автомобілісти. Але з появою в Україні “Руського радіо”, воно “перетягло” на себе цю авдиторію за рахунок різних прийомів, зокрема, більш зручного та відмінно налагодженого формату, музичного наповнення. І це привело до банкрутства “ОНІКСу”. Також можна зазначити, що для медійного продукту властивий дуалізм, тому що рекламодавця мало цікавить контент, а тільки контакт с цільовою авдиторією потенційних покупців. Тому у формулі “контент-авдиторія-гроші” ключовою є пара “авдиторія – гроші”, бо для бізнесу найважливим є показник CPT – вартість 1000 контактів з авдиторією. Згадав вислів американського маркетолога Чомські, про те що медіакорпорації раді б даром віддавати людям газети,. але ж без контенту не буде авдиторію. Дякую Максиму Анатолійовичу за чудову лекцію!
Юлія Снурнікова: Хочу подякувати шановному колезі – Максиму Анатолійовичу – за цікаву й змістовну лекцію. Мені подобається його стиль спілкування зі студентами – дорослий, діловий, виважений, діалогічний. Згодна з колегами, що проблема комерціалізації журналістики, ухил вбік розважальності, потакання смакам маскульту є дійсно проблемою сучасних медіа.
І лектор, на мій погляд, ставить її перед студентською аудиторією без зайвих сентиментів. Хоча так, аудиторія ця поки що недостатньо свідома, професійно зріла, можливо, з купою стереотипних уявлень про професію і світ медіа, бо це лише другий курс, а тому поки інтуїтивно моделює, так би мовити, “грається в радіо” в тепличних і безпечних умовах університетської студії, а отже, як бачимо, тенденційно обирає розважальність, бо все серйозне, соціально орієнтоване бачиться їм нудним і нецікавим. Так само наші молодшокурсники проективно бачать і телевізійний продукт – здебільшого веселим, легким, розважальним, не обтяжуючим мозок, таким, що не змушує думати. Це не можна одразу переформатувати, цьому можна лише надати певний вектор, заронити зерно. Що, на мой погляд, і робить Максим Анатолійович у своїх навчальних сесіях. А далі буде: серйозні справжні проекти, в яких захочеться думати, діяти, осмислювати життя і змінювати світ, наші студенти прагнутимуть сворювати згодом, коли стикнуться з медійною реальністю у своїх перших журналістських практиках: там буде і тотальна комерціалізація, і орієнтація на маскульт, і засилля джинси, і жорсткі “темники”, коли власник/продюсер/виконавчий директор, особливо напередодні виборів, почнуть ще більше тиснути, ламати редакцію через коліно, просувати свої інтереси, диктувати певні теми. Це викличе у молодій душі відразу, протест, незгоду, а разом із цим – певні тектонічні зсуви у свідомості.
Доведеться пережити і когнітивні дисонанси, і культурних шок, і фрустрацію, і зовсім “недитячі” сумніви, чи ту професію обрали, навіть прийдеться постати перед вибором – йти на компроміси з совістю чи зберегтися в професії людиною чесною, принциповою, а головне змістовною! Поставлять собі питання, а чи хочуть вони бути формальними “гвинтиками” у чиїхось змовах чи лише постачальниками “розважального шлаку”? Або чи не надто вони стали відповідати сьогоднішній комерційній чи політичній кон’юнктурі (так-так, уже сьогодні наші 3- та 4-курсники відверто ставлять собі це болюче запитання і прагнуть зрозуміти, чи не відбулася підміна понять і чи дійсно журналістикою, а не якоюсь іншою професією вони займаються в сучасних редакціях?). Ось тут і дасть (і вже дає) свої паростки зерно – ті університетські лекції, де важливі питання і вектори вже окреслювалися, але, можливо, здавалися їм тоді не такими важливими. Сподіваюся, що врешті-решт їх врятує професіоналізм, той самий стрижень, закладений самою атмосферою академічних журналістських студій. З огляду на формат саме ЛЕКЦІЇ, теоретична частина була цілком вичерпною, а практична увиразнювала матеріал, цікаво репрезентувала внутрішню роботу педагога зі студентами, цілі, ідеї та практичний напрямок курсу. Панувала творча робоча атмосфера, незважаючи на те, що в умовах онлайн-формату домогтися активної комунікації завжди непросто, особливо в роботі з доволі обширною студентською аудиторією. Для кафедри таке взаємовідвідування бачу корисним з точки зору обміну досвідом використання різних освітніх онлайн-платформ та прийомів організації матеріалу.
Бажаю колезі подальших успіхів!
У лекції пана М.А. Балаклицького було представлено реальний стан розвитку радіоіндустрії, доволі розгорнуто розглянуто її бізнесові можливості, студентам надано можливість здійснити певні профорієнтаційні проекції, поміркувати про особливості цієї журналістської спеціалізації. Лектор не створює тепличних умов, але дає можливість студентам побачити вразливі боки своїх перших проектів, їх життєздатність та комерційну перспективу.
Людмила Федорова: “Лекція М.А.Балаклицького була проведена на високому професійному рівні. Лектор звернув увагу на дуже актуальну проблему для сучасного медіапростору. Максим Анатолійович складний матеріал зміг дуже цікаво пояснити не тільки студентам, але й колегам”.