Закулісся студентського життя

Життя у гуртожитку – це, напевно, те, що треба спробувати студенту: що, як не гуртожиток, зробить з тебе справжнього бійця? – та й до того ж тут весело, по собі знаю.

Студентський гуртожиток – це таке собі випробування на витривалість, «вижити» в таких  умовах можуть тільки «обрані». В яких таких, можете ви спитати?


Перерахую декілька пунктів, після яких ви, можливо, задумаєтесь, а чи треба..?

  • Перше і найголовніше – це сусіди.

Хто знає, до кого вас можуть підселити, – це як гра в рулетку, ніколи не знаєш, куди потрапить кулька, на червоне або на чорне. Підселити можуть до першого курсу, а можуть навіть і до шостого.

А сусіди – це важливо; якщо ти хлопець, то тобі просто, хлопці завжди легко йдуть на контакт і дуже активні у спілкуванні, а якщо дівчина, то в цій ситуації може бути багато «але». Тільки за мої 4 роки життя в гуртожитку я змінила 4 кімнати, таке буває – «не зійшлися характерами»; деякі, як чують таку цифру, дуже дивуються, – ну а що, я вважаю, що краще змінити кімнату, ніж жити з людьми, які тебе, так скажемо, «напружують».

  • Друге – не завжди буває гаряча вода та взагалі умови життя в гуртожитку інколи не збігаються з твоїми  очікуваннями.

Перше моє враження про «блок» – «– Ну все, мам, я вже нажилася, поїхали додому». Обшарпані стіни, бруд, хибка підлога, таргани на стінах (але про них потім) дуже вдарили по психіці, і я готова була бігти звідси чимдуж швидше.

Але високий дядечко з білосніжним волоссям, який, як виявилося, був комендантом гуртожитку, запевнив мене, що в гуртожитку роблять ремонт, і це ненадовго. Так і почалося моє життя в гуртожитку на блоці 3/8.

Проблем з гарячою водою на перших поверхах не було, а до дев’ятого вона «відмовлялася доходити». А з’являлася вона тільки о першій годині ночі, було не зручно, доводилося ходити на перші поверхи, я ще якщо ліфт не працює (виключають його зазвичай о 22-00), але єдиним варіантом було чекати першої години. Але зараз я навіть погодилась би пішки ходити, тому що «тепленької» у нас немає з серпня. Незручно, постійно доводиться гріти воду, носитися з тазиками й кухликами, а прогнозів, коли вона з’явиться, так і немає, тому до такого теж треба бути готовим.

  • Трете, нарешті, цей пункт «найвеселіший». Таргани.

Таргани – це невід’ємна частина гуртожитку. Вони були, є та будуть. Що не роби, чим не отруюй, нічого не допомагає, мені здається, на отруту в них вже імунітет. Навіть якщо кімната ідеально чиста, вони будуть, звичайно, не в такій кількості, як буває, коли у кімнаті безлад, але будуть. Щомісяця у гуртожитку проводять дезінфекцію, але це зовсім не допомагає, там, де є їжа, там завжди будуть таргани.

До цього звикаєш.

Але не дивлячись на всі ці мінуси, у гуртожитку весело. Головне – це не сидіти постійно у кімнаті, треба спілкуватися з сусідами, знаходити друзів, гуртожиток є ідеальним місцем для цього. Можу з упевненістю сказати: гуртожиток міняє людей, робить їх більш самостійними, а ще буде, що згадати, адже студентські роки неперевершені, треба це пам’ятати та цінувати.

Студентка 4 курсу відділення журналістики Ідімєнєва Олена