Таємничий особняк Харіної

09.06.2017, Переглядів: 37

Думаю, що кожен харків’янин або гість міста бачив невеликий провулок, розташований у самому центрі Харкова, буквально в декількох хвилинах ходи від ХАТОба – провулку Людмили Гурченко (раніше Саммерівский). І думаю, важко не помітити справжнісінький купецький замок, який додає автентичності цьому місцю. Йдеться про будинок купчихи Харіної, який і є, якщо можна так сказати, центром провулку.

Будівля ця дуже незвичайна, а в результаті тимчасових змін і добудов вона стала взагалі дуже своєрідно виглядати. Адже спочатку все було зовсім інакше. Провулок з’явився у кінці XVIII – на початку XIX століття і був названий Харінським, на честь хазяйки будинку. Олександра Гаврилівна Харіна – купчиха, вдова надвірного радника, опікунка двох жіночих гімназій (Драшковскої та Маріїнської).

Сам же будинок був побудований у другій половині XIX століття. Він був не дуже великим замком з вежею і численними елементами в готичному стилі. Дуже давно тут проводили звані вечори, і еліта усього міста з’їжджалася до Олександри Гаврилівни. Про цю жінку ходило багато легенд. Портрети Олександри писав художник Врубель. А ще Харіній приписували мало не чарівні сили. Подейкували, що перш ніж зайнятися бізнесом, харківські підприємці того часу неодмінно йшли у гості до купчихи. І від того, наскільки добре пройшла вечеря, залежало, наскільки вдалим виявиться результат справи.

Після революції Харіна була вимушена залишити маєток, після чого декілька років будівля була порожньою. Його навіть хотіли знести як «пережиток буржуазного минулого», але в 1920 році туди в’їхав Всеукраїнський кооперативний союз споживчого суспільства, і будинок уцілів. Тут оселився голова суспільства Іван Саммер, на честь якого пізніше й перейменували провулок. Про хазяйку замку незаслужено забули. У наш час минулу розкіш будівлі можна розгледіти тільки по вежі і деяким архітектурним елементам. За роки існування особняк став нагадувати «шпаківню» з купою добудов, прибудов, змін і входів-виходів, які, безумовно, знівечили цей архітектурний шедевр.

Статус пам’ятника архітектури йому так і не надали, а ось життя навколо нього йде нестримно вперед. Неподалік можна побачити гаражі, сучасний дитячий майданчик і деякі набагато новіші будинки.

Євгенія Панаріна – студентка 5 курсу заочного відділення кафедри журналістики, фото автора





Друк цієї статті Друк цієї статті