- Кафедра журналістики - https://www.kafedrajourn.org.ua -

Люди-неведимки, або скільки часу можна жити без паспорта

У сучасному світі навіть уявити важко, що доросла людина може жити без паспорта. Ще важче повірити в те, що в розвиненій країні є молоді люди, які ніколи не відвідували школи чи альтернативного учбового закладу, – але в житті трапляється й таке.

Нещодавно до приймальні депутату Харківської обласної ради Олександра Сергійовича Гусарова звернулася мешканка села Мартове С. Гончарова, яка проявила небайдужість до долі свого односельця. Жінка розповіла, що 28-річний Олексій Коваленко до цього часу не має жодних документів, які посвідчують особу: ні свідоцтва про народження, ні паспорта, ні довідки з місця проживання. Юнак є людиною з особливими потребами, тому сам не може займатись цими питаннями, за весь свій вік хлопець жодного разу не відвідував дитячий садок чи загальноосвітній заклад і не має жодних знань, окрім власного життєвого досвіду. О. С. Гусаров, розглянувши ситуацію, направив звернення до Печенізької райдержадміністрації та Мартівської сільської ради.

Народився Олексій в місті Харкові, де й провів дитинство разом із братами і сестрами, потім сім’я переїхала до села Мартового, де мешкав батько дітей. Олексій є наймолодшим у родині, з дитинства рідні помітили, що у хлопчика є порушення в роботі мовленнєвого апарату і він не може повноцінно розмовляти. Через брак спілкування юнак ріс відлюдькуватим і сторонився уваги з боку незнайомих людей. Не зважаючи на проблеми зі здоров’ям, Олексій працьовитий молодик, він виконує домашні справи, інколи допомагає односельцям пасти корів. Куди б парубок не прямував, із ним завжди радіоприймач, бо музика є його захопленням. Нажаль, із хлопцем не вдалося поспілкуватись, бо він сторониться незнайомців.

Редакція газети звернулася до Печенізької райдержадміністрації з приводу цього питання. Заступник голови Печенізької РДА Ольга Вікторівна Кизим у телефонній розмові розповіла:

«Дійсно, в комітеті у справах молоді і спорту було розглянуте звернення з приводу сім’ї Коваленків. Ця сім’я по суті недавно зареєструвалась у Печенізькому районі, до цього вони проживали в місті Харкові. Після смерті дідуся цього юнака його будинок перейшов у спадщину до матері Олексія Є. Коваленко, і вони переїхали до села Мартового та зареєструвались у цьому будинку в 2007 році, коли хлопець уже був повнолітнім. В їх сім’ї є старша донька, але дівчина відвідувала школу, на відміну від свого брата.

У той час, коли мати проживала в м. Харкові, ніякі соцслужби не звернули уваги на те, що хлопець не має навіть свідоцтва про народження. З пояснень матері стало відомо, що довідка з пологового будинку, на підставі якої видається свідоцтво про народження, відсутня, а за відсутності свідоцтва про народження, відповідно, немає і паспорта громадянина України. Через відсутність документів дитина не відвідувала дошкільного і загальноосвітнього закладів».

Також долею юнака не зацікавились і в селі, до якого він переїхав. Важко було не помітити, що хлопець має проблеми зі здоров’ям і проживає в скрутному становищі, особливо, коли це відбувається в селі у всіх на очах, і де всі один одного знають. Юнака бачили всі мешканці, але ніхто не здогадався хоч якось спробувати йому допомогти.

Ольга Вікторівна розповіла, що на сьогодні був направлений запит до архіву Харківського міського клінічного пологового будинку № 6 (колишній 12-ий пологовий будинок м. Харкова) для отримання медичної довідки про факт народження О. О. Коваленка. В разі отримання позитивних результатів буде розпочата робота по оформленню відповідних документів. Це довготривалий процес, але райдержадміністрація вживає всі можливі заходи, щоб допомогти Олексієві, бо хлопець має проблеми зі здоров’ям, а без документів не можна оформити запит на надання державної допомоги.

Також нам удалось поспілкуватися з С. Гончаровою, яка перейнялася долею Олексія. Ми запитали, чому саме вона порушила це питання:

«Доля Олексія мені небайдужа, бо він є далеким родичем для моєї сім’ї по лінії чоловіка. Я багато раз запитувала його маму, чому в дитини немає документів, але кожного разу вони уникала відповіді на це питання і змінювала тему. Час плине, на сьогоднішній день Є. Коваленко вже пенсіонерка, а хлопець, у якого проблеми зі здоров’ям, не має права навіть отримувати держдопомогу, а що ж буде далі? Як не я, то хто?»

Жінка розповіла, що відразу ж після звернення до О. С. Гусарова, який взяв під особистий контроль це питання, їй надійшла письмова відповідь. У листі вказується, що її звернення щодо надання допомоги в отриманні паспорта Олексієм Коваленком розглянуте й наразі вживаються всі належні заходи.

Підсумовуючи цю історію, хочеться відзначити: як добре, що в світі ще залишились небайдужі люди, які готові допомагати своїм ближнім і підтримати їх у скрутному становищі.

Олена Гончарова – студентка 5 курсу заочного відділення кафедри журналістики, фото автора