Вісім років тому я потрапила на концерт групи “Океан Ельзи” в Харкові. Це був незапланований похід на цей захід, але він багато змінив у моїх музичних уподобаннях і світогляді щодо музики в цілому. До цього концерту в мене було кілька улюблених пісень “Океану”, але після побаченого й почутого вживу я полюбила їх творчість всією душею і серцем.
Часто мені трапляються статті українських і навіть російських журналістів на тему феномена групи “Океан Ельзи”. У чому ж їх феномен? Всі автори статей сходяться в одному: енергетика. Сила тієї енергетики, яку випромінює вокаліст групи і музиканти на сцені, не піддається жодним описам і порівнянням. Але все ж … Я спробую описати свої відчуття після чудового дійства на сцені, яке захоплює і гіпнотизує свою аудиторію.
Початок концерту було очікуваним: вокаліст гурту Святослав Вакарчук пов’язав шарф на стійку мікрофона і заспівав усім знайомі популярні мелодії. Ніхто не сидів на трибунах – всі стоячи співали пісні “Океану”. І тоді я відчула якусь єдність з усім українським народом, гордість за те, що ці люди роблять таку прекрасну музику, гордість за те, що слова цих пісень звучать українською мовою! Слова всіх пісень були надзвичайно проникливі, вони були сумні й ліричні, дуже правдиві. І дійсно, та енергетика, про яку всі пишуть, проникла в кожного глядача і нікого не залишила байдужим. Енергетика і слова, які доносив нам автор зі сцени, чіпляли кожного за душу і знаходили відгук. Люди співали пісні, раділи тому, що відбувається і, здавалося, в цей момент не було ні багатих, ні бідних, ні здорових, ні хворих. Здавалося, люди більше не ділилися за якимись параметрами – всі були рівні і єдині. Дуже сильний відбиток залишив цей концерт на моєму житті і, можливо, їх музика допомагала переживати різні події в житті.
Так я зрозуміла, що існує якийсь феномен “Океану Ельзи”, що неспроста людей тягне як магнітом на їхні концерти. Сміливо можу віднести себе до фанів цієї групи і їх творчості. І навіть зараз, в такий непростий для України час, людей об’єднує їх музика, і Святослав Вакарчук як справжній лідер веде нас усіх за собою і каже: боріться, ще не все втрачено! Через 8 років я знову йду на концерт “Океану Ельзи” і впевнена в тому, що це буде незабутньо.
Катерина Кравченко,
студентка 5 курсу заочного відділення спеціальності «журналістика»